Додаток 1  

до наказу  № 87 від  01.09.2020 р.

Додаток 2 

до наказу  № 87 від  01.09.2020 р.

Порядок подання заяв про випадок

булінгу (цькування) та  реагування на  доведені випадки 

     1.Якщо педагог або інший працівник закладу освіти (інший учасник освітнього процесу) став свідком булінгу, він  інформує керівника закладу освіти у письмовій чи усній формі незалежно від того, поскаржилась йому жертва булінгу чи ні; або ж аналогічно після отримання звернення дитини.

      2. Учасником освітнього процесу (учні, вчителі, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява, де вказується інформація щодо джерела її отримання:

·  Постраждалий чи свідок булінгу (цькування).

·  Підозра про вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками.

·  Достовірна інформація від інших осіб.

та часу:

·  Як довго триває;

·  Одноразовий конфлікт чи відповідні дії носили систематичний характер.  

3. Відповідно до такої заяви керівник закладу освіти видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

4. Керівник закладу освіти у строк, який не перевищує однієї доби, повідомляє, батьків, особи, яка стала стороною булінгу; за потреби викликає бригаду екстреної медичної  допомоги.    

5. Розглянувши заяву, керівник закладу освіти скликає засідання  комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.

6. Комісія не пізніше ніж  упродовж  трьох робочих днів з дня отримання заяви проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.

7. За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи на протязі однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальну поліцію), Службу в справах дітей, центр соціальних служб.

8. Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу реєструється  протокольно (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.

9. У разі не визнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) із заявою до  органів Національної поліції України.

10.За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.

Зразок

Директору

КЗШ №115

С. Плотнікову

(прізвище, ініціали заявника)

контактний телефон

Заява

Прошу провести розслідування за фактами випадків булінгу (цькування)

____________________________________________________________________

(прізвище, ім’я постраждалого)

Далі в заяві необхідно вказати прізвище особи або осіб, які вчинили цькування та описати діяння, які полягають у психологічному, фізичному чи іншому насильстві над особою і носять систематичний характер.

 Дата                                                                                                    Підпис

ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19

Процедура подання  (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)

1.     Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2.     На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).

            3.     Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.

            4.     До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

          5.     Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1.  Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.

2.  Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.

3.  Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор школи повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4.     Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перший криворізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
50036, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Саксаганський район, вулиця Качалова,

будинок 2

КОДЕКС БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

«КЗШ №115 І-ІІІ ст.»

І. Вступ

      Сьогодні суспільство бажає бачити школу не лише одним з освітніх ресурсів, а, скоріше, простором розвитку та співпраці як всередині, так і по відношенню до зовнішнього світу.

Безпечне освітнє середовище – це стан освітнього середовища, в якому: наявні безпечні умови навчання та праці, комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів, педагогів і батьків, відсутні будь-які прояви насильства та є достатні ресурси для їх запобігання, а також дотримано прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника освітнього процесу.

       Головною метою кодексу у закладі є навчання дітей та дорослих безпечній взаємодії у освітньому процесі, а також захист дітей від насильства та зловживань з боку однолітків і дорослих, зокрема батьків або працівників навчального закладу. Він реалізується через розробку та запровадження навчальним закладом критеріїв безпеки дітей та дорослих, через знайомство з особливостями функціонування безпечного освітнього середовища. Разом з тим, документ «Кодекс безпечного освітнього середовища» передбачає навчання   учнів, батьків, освітян, працівників  школи правилам безпечної поведінки особистості, формування навичок уникнення потенційних ризиків та небезпек, а також навичок подолання труднощів у власному житті.

   Даний документ повністю відповідає іншим правилам і процедурам, що вже використовуються в закладі  для захисту прав і благополуччя усіх учасників  освітнього  процесу.

    ІІ. Проблеми та їх вирішення.

БУЛІНГ

Для батьків

Фізичний  булінг (насильство).

Якщо ви підозрюєте, що вашу дитини піддають фізичному насильству:

1.Почніть випадкову розмову - запитайте, як справи в школі. На основі отриманих відповідей з'ясуйте у дитини, чи вів хтось себе образливо щодо неї. Намагайтеся стримувати емоції.

2. Виясніть ситуацію, що склалася з вчителем, директором, перед тим як звертатися до вищих органів.

3. Документуйте дати і час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені.

4.Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно, такі дії не дадуть результату.

5. По завершенню намагайтеся налаштуватися на позитивний лад, адже потрібно жити, спілкуватися і співпрацювати далі.

Соціальний/психологічний булінг (насильство).

1. Стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням спілкуватися з однолітками, ходити до школи тощо.

 2. Говоріть з дітьми, запитуйте як пройшов їх день і т.д..

3.  Виясніть ситуацію з вчителем, директором, перш ніж звертатися до вищих органів.

4. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» тощо.

5.  Не обговорюйте вчителя у присутності дітей. Навіть якщо у Вас з’явилися якісь претензії – звертайтеся напряму.

6.  Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості людей.

7. Найкраще показувати «як правильно» діяти в тій чи іншій ситуації – власний приклад.

Кібербулінг (насилля в Інтернеті).

1.Слідкуйте за діяльністю дитини в інтернеті.

 2. Обмежуйте час користування інтернетом (залежно вікових норм та рекомендацій).

3. Стежте за настроєм дитини, її психологічним станом – можливо вона потерпає від  кіберзалякування.

4. Поговоріть з дитиною.

5. Повідомте/поскаржтеся про кіберзалякування в школу та  Інтернет-провайдеру.

6. Якщо кібербулінг загострюється і містить загрози і повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з  правоохоронними органами.

7. Встановіть «батьківський контроль», пароль і т.д..

8. Власним прикладом показуйте дітям як правильно,  скільки часу вони можуть користуватися Інтернетом.

9. Слідкуйте за тим, щоб дитина використовувала лише корисну та цікаву інформацію з Інтернету, яка буде необхідна для навчання або загального саморозвитку.

В підсумку

        Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається булінгу підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто неприємність дошкулити комусь і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходів проти булінгу, особливо якщо насильство приймає важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію до тих пір, поки вона не вирішиться.

Для учнів.

Психологічний булінг, фізичний та кібербулінг (якщо Ви учасник, жертва або свідок)

1.                Реакція. Намагайтеся завжди залишатися спокійними, реагуйте на грубість спокійно, врівноважено;

·                   толерантно зробіть зауваження порушникові;

·                   нагадайте про підписання КБОС і відповідальність щодо виконання його.

2.                Ігнорування. Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть.

3.                Гумор. Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор.

4.                Стриманість. Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

5.                Уникнення. Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

6.  Говорити! Обговоріть такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

В підсумку

         Серйозне і відповідальне ставлення до прийнятих правил  - запорука безпечного та максимально комфортного співіснування учасників освітнього середовища.

Для учителів та техпрацівників.

    1. Реагування. На будь-які прояви насилля – реагувати адекватно. Не бути спостерігачем: намагатися втрутитися, аби вирішити конфлікт.

2.Стриманість.Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено.

3.  Говорити!

3.1.         Обговорюйте  загрозливі ситуації з учнями, з колегами, по можливості – з психологом. Це допоможе прийняти правильні рішення, вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля (якщо Ви учасник, жертва або свідок).

3.2.         Повідомити про ситуацію керівництво школи.

4.                Випередження. Бути активним, креативним, опрацьовувати нові методи роботи з учнями, налаштовувати дітей на позитивний та доброзичливий лад.

5.                Бути прикладом. Розповідати як діяти правильно можна безліч разів, але насправді показувати правильну модель поведінки потрібно в першу чергу на власному прикладі.

В підсумку

            Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

              Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

             Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

         Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам.

             Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і, якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

             Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

             Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

ВІДВІДУВАННЯ

Для батьків

   1. Виконувати свої батьківські обов’язки належним чином.

   2.  Зробити все для того, щоб о 7:45 дитина вже була у школі і не запізнювалася.

   3.  Якщо трапилося так, що Ви знаєте, що дитина може запізнитися, то попередьте про це класного керівника.

   4.  Якщо Ви заздалегідь знаєте, що дитину потрібно залишити вдома  або ж щось трапилося непередбачуване  – потрібно обов’язково попередити/повідомити  про це класного керівника (тел. дзвінок, пояснювальна записка, де вказати причину відсутності дитини).

    5. Якщо причина відсутності дитини – хвороба, то слід повідомити класного керівника та надати довідку від лікаря згодом.

    6.  Розуміти важливість навчального процесу, адже регулярні або тривалі пропуски занять Вашою дитиною, гарантуватимуть відставання з предметів, не охоплення важливих тем тощо.

Учням

   Приходити до КЗШ щоденно о 7:45.

   Якщо виникли непередбачувані обставини, і вам необхідно залишитися вдома, або ж Ви знаєте що запізнитеся, то  нагадати батькам про те, що потрібно до 7:45 повідомити/попередити  про це класного керівника.

Вчителям

     Щоранку перевіряти кількість присутніх  учнів,  виявивши відсутніх - о 7:50 зателефонувати батькам, аби вияснити причину відсутності/запізнення дитини.

Поради дітям

• Не замовчуй проблему і не бійся звертатися по допомогу до дорослих (батьків, учителів, державних органів та служби у справах дітей).
• Якщо потрібна термінова допомога, звертайся на гарячу лінію 116-111 або 116-123.
• Якщо ти хочеш порадитися з юристом, телефонуй на всеукраїнську гарячу лінію системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово, безкоштовно).

Поради батькам

• Звертайте увагу на поведінку та настрій дітей. Можливо, ваша підтримка – це найперше, чого дитина потребує.
• Якщо ви виявили проблему, пов’язану з булінгом (вашу дитину б’ють чи ображають у школі) звертайтесь: або до поліції з фіксацією побоїв; або до директора школи (письмово).
• Не намагайтеся самі з’ясувати стосунки з кривдником.
• На емоціях ви можете завдати серйозної шкоди іншим дітям, до того ж згідно із законом, відповідальність за вчинки дітей несуть їхні батьки, тож адресуйте усі свої скарги тільки дорослим людям. Інакше, ви можете наразитися на зустрічну заяву до поліції та замість мирного врегулювання ситуації отримати скандал, який іще більше нашкодить дитині.
• Наполягайте на зустрічі з іншими учасниками конфлікту за участю третьої сторони (психолога, класного керівника, директора, соціального педагога).

Поради педагогам

• Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім – загальношкільні. Вони мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися.
• Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
• Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер.
• Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
• Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги.
• Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими та несуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
• Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
• Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
• Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
• Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними. Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

https://www.youtube.com/watch?v=S9NNm71ln0Q